- Чого гріха таїти, до Андрія Кокотюхи в літературній тусівці ставлення дещо, ну, якщо не використовувати слово «зневажливе»,то «легковажне». Ну, як же, пише не інтелектуальну високочолу прозу, а легкі детективи. Не Іздрик, не Прохасько, не Забужко, не Жадан... Ну, і що? А Кока знай клепає романи як глечики. Швидко-швидко...І... І все якісніше, і якісніше. Повигравав інкогніто все що можна в «Коронації слова». І знає працює ділі. Реальний масткульт. Чтиво. Покетбук. Обзивайте як хочете. Тільки не так то багато в Україні літераторів, хто працює так швидко, і кого можна легко читати. Нації (і національній літературі) не вистачає масткульту . І Кока цей масткульт продукує. Я якось стверджував ,що Кокотюха пише свої романи за 3 місяці.Так от Андрій мене поправив, що «Червоного» він написав за 2,5 місяці. Агов, пані а панове! Раджу всім!!! Легко і невимушено Кокотюха написав легенду про УПА. Без надмірних розмірковувань , пейзажів і натюрмортів , натомість в романі є сюжет. Інтрига і ..національна ідея(і це свідчить, про психологічні зрушення і у самого Андрія). Божевільний журналіст(герой роману, звісно, а не Кокотюха:)) зібрав свідчення трьох персонажів: кагебіста, міліціонера та в´язня. І цими трьома зшитками Кока розкриває життєвий шлях УПІвського ватажка-Данила Червоного. Особи нереальної, уявної. Але героїчної! І саме таких героїв бракує в масткульті, яким можна впливати і на молодь. Чесно кажучи, прикро,що «Чорний ворон» Шкляра про героїчні сторінки повстанського руху 20-х набув розголосу, а «Червоний» Кокотюхи начебто і не існує. Існує! І, повірте, річ вартісна як з національно-ідеологічної точки зору, так і з літературної. Як на мене, то взагалі, готовий кіносценарій.(Недаремно Кокотюха давно «бавиться» в кіносценарістику). Тож, пані та панове: перше, раджу всім прочитати «Червоний» Кокотюхи. І , друге, прошу «зчинити бучу» з приводу цієї книжки. Хай молодняк читає!

Джерело: Facebook